тшш тшмтт α ііовяске.
1) Блаженнѣйшаго Діониеія, папы алекеандрій-
екаго. поеланіе къ Павлу саіѵгоеатекому, быв-
шему епиекопу антіохійекому
υ
.
Діоьшсін π сопрссвитеры александріискоіі церквп
(жслатотъ) ο Госгюдѣ радоватьсн "
}
.
II прождс шісали мы въ отвктъ на твос ішсьмо,
прпглашан тсбн откропсішо высказать сіюи мысли λ
II ТСТІОрь ІІО УіѢрЬ СВОПХЪ СПЛЪ ІІШІіеМЪ О ТОМ'Ь, ο
чсмъ говорплъ ты во зторои разъ, изъ жсланія по-
казать, что каждое пзъ ирішсденныхъ (тобою) словъ
Заглавіс посланія, очевидно, было сдЬлаио какимъ-лпбп
пвторомъ ужс послѣ смсртп св. Діонисія, такъ какъ ІІавелъ са-
мосатскіи» иазглвлемьш здѣсь «бывшимъ ешіскополгь антіохіГтскимъ»,
былъ низложенъ съ клоедры днтіохіискоіі уже послѣ кончи-
ны св. Діонисія (Ср. Епссвія, Дерковная истирія VII, 28—29).
2)
ЗамлѴттсльно, чго въ этомъ ігривѣтствіи пе упомяпуто
имя Павла- Но такъ какъ во всемъ посланіи св. Діонисій обраща-
ется лично кь Павлу, то едва лп можно отожествлять это посла-
ніс с ь тѣ.мъ, въ когоромъ. по снидтѴгельству отцовъ антіохіискаго
собора, св. Діонисій «началышка заблужденія не удостоилъ ті
привѣтстгдя іі писалъ не на его имя, а ко ксей Церкви». (Евсе-
вій, Церковная исторія, VII, 30).
3J
По свидѣтельству Евсевія (Церковная исторія, VII, 2S—
29), и самъ Иавелъ и его ириверженшл старались скрыть свое
несогласіе съ ученіемъ вселенской цсгкви-